Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Доплати́ти Cм. доплачувати.
Перевідуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. перовідатися, -даюся, -єшся, гл. = перевідувати, перевідати.
Підсмажити, -ся. Cм. підсмажувати, -ся.
Пообмуровувати, -вую, -єш, гл. Обнести каменными, кирпичными стѣнами. І двір, і сад пообмуровував.
Попереді нар. = попереду.
Ромен, -ну, м. = роман 1. Ромен-зілля, ромен-зілля по дорозі розстилається.
Скупляти, -ля́ю, -єш, гл. = скуповувати. Риболовні скупляти.
Стоянка, -ки, ж.
1) Стояніе. А набридла мені отут стоянка.
2) Молоко, поставленное для того, чтобы отстоялось. Чом ви не дали молока? — Та не хочеться стоянки починать, бо й так масла нема, ні сметани.
3) Навѣсъ или хлѣвъ для лошадей или скота. Ум. стояночка. Пішов Івасенько до стояночки коника сідлати.
Шпилечка, -ки, ж. Ум. отъ шпилька.
