Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

байстрюк

Байстрюк, -ка, м. Внѣбрачный, побочный сынъ. Котл. Ен. IV. 67. Не байстрюкові гріх, а батькові. посл. ум. байстрючок. Ув. байстрючище.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 21.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЙСТРЮК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЙСТРЮК"
Гласний, -ного, м. Избранный голосованіемъ, гласный. Земський гласний.
Оборатися, -рю́ся, -решся, гл. Окончить запашку.
Пестраки, -ків, мн. Веснушки. Угор.
Погойдати, -да́ю, -єш, гл. Покачать (растеніе или что либо висящее). Сю ніч погуляєм, ляхів погойдаєм. Шевч. 153.
Посоромно нар. Совѣстно, стыдно.
Розбенкетуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Разгуляться, давать пиры.
Розбрехати Cм. розбріхувати.
Семинарія, -рії, ж. Семинарія.
Шахран, -ну, м. = шапран. Грин. II. 177.
Штапування, -ня, с. 1) Стеганіе (при шитьѣ). 2) Узоры, нашивки гарусомъ или цвѣтными нитками (на свиткахъ и т. п.). Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БАЙСТРЮК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.