Бабако́вий, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ сурку; сурковый.
Гуко́ну́ти, -ну, -неш, гл. То же, что и гукну́ти, но съ силой. Грізно гуконув Грицько. А чоловік з борозни: «а куди?» як гуконе! Гуконула гаківниця.
Карапуз, -за, м. Карапузикъ. Діток сплодив двойко: карапузика хлопчика та скверуху дівчинку.
Маршалкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Занимать должность маршала.
Невчасно нар. Несвоевременно.
Плювака, -ки, об. Постоянно плюющій, плюющая. Ум. плювачка.
Покошинка, -ки, ж. Лугъ, только что выкошенный.
Праття, -тя, с. = прання. Праття в мене багато, коли я його й поперу?
Применований, -а, -е. ? Встрѣчено въ заговорахъ: Уроки, урочища, і вітряні, і водяні... применовані.
Торкати, -ка́ю, -єш, сов. в. торкнути, -ну, -неш, гл.
1) Трогать, тронуть, задѣвать, задѣть, толкать, толкнуть. Торкни його, нехай не дрімає. Не гавкайте, собаченьки, я вас не торкаю. Хто торка, тому відчиняють.
2) Попивать, выпить. Торкаючи потроху гарну варенуху, кожний росказував про своє перше життя.
3) торкай! Трогай! (Приказаніе кучеру). Сів на бричку: «Торкай!» І тільки закурилось.
