Відбріхуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. відбрехатися, -шуся, -шешся, гл. Отдѣлываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться изъ бѣды ложью. Прийшовши додому, тяжко їй було відбріхуватись перед матір'ю, що не принесла ягідок; бо зроду не брехавши ні в чім, не знала як і викрутитись. Брехнею не відбрешешся.
Крикливий, -а, -е. Крикливый. Ірися... цьохля проклятуща... крикливійша із щебетух.
Поприлучати, -ча́ю, -єш, гл. Присоединить (во множествѣ).
Посольський, -а, -е. 1) = посельський. Бо я посольських справ не розумію.
2) Депутатскій.
Пращур, -ра, м. Пращуръ, отецъ прадѣда.
Прогусти, -ду́, -де́ш, гл. Прогудѣть, прожужжать. Прогуло прокляте лихо та й заснуло. Чутка прогула. Прошелъ слухъ.
Просмоктати, -чу́, -чеш, гл. Прососать. Вода раз греблю просмоктала, — ну що ж! узять й загатить.
Смужечка, -ки, ж. Ум. отъ смуга.
Хоробро нар. Храбро.
