Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

балакливий

Балакливий, -а, -е. Разговорчивый, говорливый, словоохотливый. Чуб. I. 231. Веселий, ручий молодик, письменний, смілий, балакливий. Мкр. Г. 7. Панночка така весела, балаклива. МВ. (О. 1862. ІІІ. 48)., Ум. балакливенький. Така в вас балакливенька оця дівчина. Черниг. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 24.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЛАКЛИВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЛАКЛИВИЙ"
Лобови́й, -а́, -е́ Лобный. Лобова кісточка. Кв. II. 132.
Мертві́ти, -вію, -єш, гл. Мертвѣть. Старий дожидав — як дожидав! і мертвів, і оживав. МВ. ІІ. 195.
Набажа́тися, -жа́юся, -єшся, гл. Испытать много желаній, нажелать себѣ многаго.
Огидниця, -ці, ж. Противная, отвратительная женщина. Вх. Зн. 43.
Огрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. огребти́, -бу, -бе́ш, гл. = обгрібати, обгребти. Огню огреби. Чуб. V. 626. Не хотят гості їсти, треба її (капусту) обливати, — будут гості огрібати. Гол. II. 118.
Передсуд, -ду, м. Предразсудокъ. К. Кр. 40. Над літературою царював той же передсуд, що й над самим побутом. К. ХП. 114, 115.
Покликати, -чу, -чеш, гл. Позвать. Ото він пішов покликав людей і посходились. Рудч. Ск. І. 92.
Синеголов, -ва, м. Раст. Eryngium planum L. ЗЮЗО. І. 122.
Спідсподу нар. Снизу, со дна. Рк. Левиц.
Шаговий, -а, -е. Грошевый. Була б шагових бубликів узяла, то й стала б усіх обділити.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БАЛАКЛИВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.