Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

білолиций

Білолиций, -а, -е. Съ бѣлымъ лицомъ, бѣлолицый. Білолиця, кароока і станом висока. Шевч. 2) Употребл. какъ эпитетъ къ слову мѣсяцъ, замѣняя его. Світить білолиций на всю Україну. Шевч. Ум. білолиценький.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 66.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛОЛИЦИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛОЛИЦИЙ"
Бордюх, -ха, м. 1) Кожа, снятая цѣлою съ козы (или теленка), выдѣланная, завязанная въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ были ноги и хвостъ, а въ томъ мѣстѣ, гдѣ была голова, стягиваемая ремешкомъ, — служитъ какъ мѣшокъ. Бордюх повний муки. Шух. I. 84. Вх. Зн. 4. Cм. бурдюг. Облупив (козу) бордюгом і дав їму шкуру. Гн. II. 222. 2) = кендюх 3) Мочевой пузырь у животныхъ. Камен. у.
Запу́хлий, -а, -е. Опухшій.
Осияти, -я́ю, -єш, гл. = осіяти. Слава Господня осияла їх. Єв. Л. II. 9.
Позадушувати, -шую, -єш, гл. Задушить (многихъ).
Позалітати, -та́ємо, -єте, гл. Залетѣть (о многихъ).
Полоток, -тка, м. Грудь гуся или гусь разрѣзанный вдоль надвое, просоленный и прокопченный. Маркев. 159.
Станок, -нка, м. 1) Ум. отъ стан. Чуб. VII. 426. 2) Рама или подставка на колесахъ подъ большимъ сундукомъ. Вас. 150. 3) Половина плахти (изъ двухъ полотнищъ). Вас. 169. Ум. стано́чок.
Токаренко, -ка, м. Сынъ токаря.
Увижатися, -жаюся, -єшся, гл. Мерещиться, представляться, казаться. Уночі мені таке страшне ввижається.
Шамушіння, -ня, ж. = лушпиння. Рк. Левиц.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІЛОЛИЦИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.