Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

білоручка

Білоручка, -ки, об. Малоработающій человѣкъ или малоработающая женщина; бѣлоручка. Шейк. Ум. білоручечка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 67.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛОРУЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛОРУЧКА"
Бідолага, -ги, об. = бідолаха. Драг. 212. Грин. II. 169. Побила його бідо лагу. Чуб. І. 254.
Бір Ii, біру, и бору, м. Сборъ, налогъ. Небагато я вже мала доплочувать громадського біру: вісім левів ще й скілько там. Федьк.
Бринтало, -ла, с. = бретналь. Желех.
Герцювати, -цюю, -єш, гл. = гарцювати. Ном. № 12566.
Жа́бище, -ща, с. ув. отъ жа́ба. Сидить жабище на пні, як копиця. Ворон. г. Мов жабище з багна, на світ вона дивилась. К. Дз. 46.
Затопи́ти, -ся. Cм. затопляти, -ся.
Конячка, -ки, ж. Ум. отъ коня́ка.
Наді́сь нар. = надійсь. О. 1862. IV. 107. Та моя хороба надісь не скоро мене покине. Кіевск. у.
Топірчик, -ка, м. 1) Ум. отъ топір. 2) мн. Раст. a) Viola tricolor. Шух. І. 22. б) Viola declinata. Шух. І. 21.
Шолупина, -ни, ж. = шолупайка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІЛОРУЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.