Віддавати, -даю, -єш сов, в. віддати, -дам, -даси,, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. віддати богові душу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й Богу душу віддав. — хвалу. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу Богові оддав. — на добридень. Пожелать добраго дня. І добридень мені оддала. — поклін. Поклониться. Матері Божій поклін оддавши. 2) Выдавать, выдать замужъ. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. 3) Передавать, передать, выражать, выразить. 4) Протягивать, протянуть голосомъ при концѣ пѣсни, при чемъ дѣлается рулада отъ высокаго къ низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. 5) Теплѣть, потеплѣть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало.
Війтенко, -ка, м. Сынъ війтів. Невже ви хочете, щоб за вашого війтенка батько силував одним одну дочку?
Воротати, -таю, -єш, гл. Обтирать зерно въ ступѣ отъ шелухи.
Лі́ньки, -ків, м. мн. = лінощі. За ліньками нічого не зробив.
Нічліжанин, -на, м. Ночлежникъ.
Перемісити Cм. перемішувати.
Розжарити, -рю, -риш, гл. Разогрѣть, накалить. Розжарити грубу.
Тандитник, -ка, м. Ветошникъ, старьевщикъ.
Фасолька, -ки, ж. — дика. Раст. Astragalus glyciphyllos.
Шиб, -би, ж. Образъ, видъ, фигура. Также и м. р.: шиб, бу. не таким ши́бом. Не такимъ манеромъ.
