Гарапник, -ка, м. Плеть, арапникъ. Гарапник тройчатий.
Завкри́дно нар. Обидно. Завкри́дно йому, що в нього нема. Тому за́вкридно, що він сіяв, а той узяв хліба дві копи.
Загусти́, -гуду́, -де́ш, гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» А загув — аж сумно слухати — неначе бугай у болоті. Мов дзвони, загули кайдани на неофітах. 2) Упасть съ большой высоты (подразумѣвается: съ гуломъ). Так з конем і загув у провалля. Вообще куда нибудь съ силой, съ гуломъ двинуться, броситься, напр. въ сказкѣ: Одну овечку хіп за ніжку та у лантух, — так уся отара і загула туди. Була ложка, помело, та й те з дому загуло. Отсюда: було́, та загуло́, равносильно русскому: было, да сплыло. 3) О голубяхъ: заворковать. Ходить голуб коло хати сивий волохатий, як загуде жалібненько, — на серцю тяженько.
Запалахкоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. О пламени: запылать сильно. Сухих дрів наклав, ти як запалахкотіло в грубі. Борода над свічкою запалахкотіла. І в очах стома́ свічками запалахкотіло.
Намі́ритися Cм. намірятися.
Осьмірка, -ки, ж. Въ церковномъ зданіи: осьмигранная часть передъ куполомъ.
Полоскання, -ня, с.
1) Полосканіе.
2) Плесканье въ водѣ.
Поседіти, -джу, -диш, гл. = посидіти. Я поседжу й сама в хаті.
Пуля 2, -ля́ти, с.
1) = индича.
2) = курча.
Ріст, ро́сту, м.
1) Ростъ. Вбився в ріст, як заєць в хвіст.
2) Процентныя деньги, лихва. Позичали людям гроші і росту не брали. Ум. росточок.
