Зволіка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. вволокти́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. Подниматься, подняться съ трудомъ, вставать, встать съ трудомъ. Довго спав на сіні в клуні, аж над вечір зволікся і потяг до церкви.
Кий I, ки́я, м. 1) Палка, трость. Язик доведе до Київа і до кия. Один тілько мій Ярема на кий похилився. 2) Дубина, палка, на концѣ которой шаровидное утолщеніе отъ оставленной части корня. Приходить багато народу з мечами й киями. Ум. кийок, кийочок. Которий козак не міє в себе шаблі булатної, пищалі семип'ядної, той козак кийка на плечі забірає, за гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає. . Ув. киюра, кияка, кияра. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстимеш.
На́звище II, нар. 1) Сверхъ, свыше. Два клубки підкання пішло назвище од основи. 2) Болѣе, чѣмъ нужно.
Привиддя, -дя, с. Видѣніе. Сни і привиддя ночнії. Колись рабу Твоєму, Боже, ти в привидді глаголав.
Серпок, -пка, м. Ум. отъ серп.
Сопочити, -чну, -неш, гл. = спочити.
Сторчки, сторчма, нар. = сторч.
Тридцяток, -тка, м. Тридцать. Йому років до тридцятка було. Років коло тридцятка назад.
Убоїще, -ща, с. Убоище, упрямецъ, упрямица. Вбоїще таке — що хоч ти йому що хоч.
Частування, -ня, с. Потчиваніе, угощеніе. Яке частування, таке дякування.
