Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

білувати

Білувати, -лую, -єш, гл. 1) Снимать кожу съ убитаго животнаго. Наймит козла.... білував. Рудч. Ск. II. 150. Зарізав чоловік ягня, тілко шо зібравсь білувати. Мнж. 134. 2) Бѣлить (стѣну). Ми ще хати не білували, тільки посіркували. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 67.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛУВАТИ"
Безуставичний, -а, -е. Безпрестанный, постоянный. Вас. 205.
Джерма́ри, -рів, с. м. мн. = Джермала.
Допи́тливий, -а, -е. Пытливый. Мати все те бачила допитливим оком. Левиц. Пов. 257.
Жу́рний, -а, -е. Печальный. Вона не сердита, а така вона журна. Сама вона журна дуже, а Катрю вговоряє: «Не печалься». МВ. ІІ. 121.
Негарний, -а, -е. Нехорошій; некрасивый.
Поманити, -ню́, -ниш, гл. Поманить.
Понадруковувати, -вую, -єш, гл. Напечатать (во множествѣ).
Пропасти Cм. пропадати.
Татенько, татечко, -ка, м. Ум. отъ тато.
Урочисто нар. Торжественно.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІЛУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.