Ґрунт и грунт, -ту, м. 1) Надѣлъ, земля, участокъ земли; усадьба. Продав грунт вічними часами. Ходім, де твій батьківський ґрунт. Грунта, великі маєтки збуває. Осіли на рангових або на магистратських та чернечих грунтах. 2) Почва. Там добрий ґрунт — усе як з води йде. 3) Основа, основаніе. Земля не може рушити з грунту свого. Слово — вітер, а письмо — грунт. Ум. Ґру́нтик, гру́нтик.
Доне́ць, -нця́, м. Донской козакъ. Ум. до́нчик, до́нчичок. Молодая удова двох дончиків любила. Став дончичок розмовлять.
Накорми́ти, -млю́, -миш, гл. = нагодувати. Ворога не гніви: напій, накорми і на дорогу хліба-соли дай.
Начерпнути, -пну, -не́ш
Опій, -по́ю, м.
1) Опой.
2) Болѣзнь у животныхъ отъ горячаго пойла. Ця коняка заслабла від спою.
Політок, -тка, м. Годовой кругъ древесины.
Поскоромитися, -млюся, -мишся, гл. Оскоромиться.
Пригорілий, -а, -е. Пригорѣлый. Вони пір'я пригоріле нюхали.
Чабанчук, -ка, м. Пастушокъ, младшій пастухъ овецъ.
Чорнобіл, -лу и чорнобіль, -лю, м. = чорнобил.
