Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

краєць

Краєць, -йця, м. Кусокъ. Хліба не стало, випросив був краєць у чоловіка. Мир. ХРВ. 216. Cм. окраєць.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 298.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРАЄЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРАЄЦЬ"
Валашання, -ня, с. Охолощеніе, оскопленіе.
Де́ргавка, -ки, ж. = Дергальна щітка. Kolb. І. 69.
Котюга, -ги, м. 1) Ув. отъ кіт. Стар як котюга, а бреше як щеня. Ном. № 6905. Невже котюга знов думає про сало? К. ЧР. 289. 2) Собака домашняя (у гуцуловъ). Вх. Пч. І. 16. Котюга забрехала. Шух. І. 89.
Лоскови́тий, -а, -е. Боящійся щекотки. Не лоскочи мене! — Який ти лосковитий, — зараз уже й боїшся. Конст. у.
Навісти́ти Cм. навіщати.
Напуха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. напухти и напухнути, -хну, -неш, гл. Напухать, напухнуть.
Погукати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Покричать. Ой піду я, гукаючи, горобчика шукаючи, буду в жалю погукати, горобчика проклинати. Чуб. V. 273. 2) Громко позвать.
Прудиус, -са, ж. = прутивус. К. ЧР. 128. Як я того прудиуса любила, не одні я черевички зносила. Н. п.
Розлетітися Cм. розлітатися.
Храпавий II, -а, -е. Хриплый. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРАЄЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.