Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

крамарчук

Крамарчук, -ка, ж. 1) Сынъ торговца. 3) Незначительный торговецъ. 3) Приказчикъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 299.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРАМАРЧУК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРАМАРЧУК"
Белькотіти, -чу, -чеш, гл. = белькотати. Засідатель обмахується та белькотить. Стор. І. 236.
Говорливий, -а, -е. Говорливый. Говорлива, як горобчик. Кв.
Гуме́нник, -ка, м. = Гуменний. Борз. у.
Днеда́вній, -я, -є. Очень давній. І вдвох тихенько заспівать ту думу сумнюю днедавню про лицаря того гетьмана, що на огні ляхи спекли. Шевч. 551.
Обгрузити, -жу́, -зи́ш, гл. Размѣсить грязь вокругъ.
Повчити 2, -вчу, -вчи́ш, гл. Поучить; проучить. Та так тебе повчу, що й до віку не візьмешся за чарку. Кв.
Поділити, -ся. Cм. поділяти, -ся.
Протепом нар. Опрометью. Харьк. у. Мирг. у.
Ставма нар. Стоймя. Ставма можна шахву винести. Черк. у.
Тесівниці, -ць, ж. мн. Гладкія скалы. Вх. Зн. 69.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРАМАРЧУК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.