Гри́мати, -маю, -єш, грі́мнути и гри́мнути, -мну, -неш, гл. 1) Гремѣть, загремѣть, грохнуть, загрохотать. О громѣ, огнестрѣльномъ оружіи и пр. Грім що гримне, в берег гряне — з пущі полум'я прогляне. Двері гримли серед хати. О стрѣльбѣ чаще: гріма́ти. Із дванадцяти штук гармат грімали. Задзвонили в усі дзвони, гармата гримала. . Три дні грімали самопали. 2) Кричать, крикнуть сердито. Не на те я дочку викохав, — грімнув батько, — щоб я її первому пройдисвіту мав оддати. Як я з тебе сміюся? — гримнув дід. — на ко́го. Кричать, крикнуть на кого, бранить. Коли б же на мене одну, а то й на свою рідну матір грімає. 3) Ударять, ударить сильно. Як гримнув мене по спині. Также съ удареніемъ на предпослѣднемъ слогѣ. Нелепом міжи плечі грімає.
Дитиня́, -ня́ти, с. Ребеночекъ. Дитиня вмерло. Ум. Дитиня́тко, дитиня́точко.
Допе́внення, -ня, с. Увѣреніе.
Запосіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. запосі́сти, -ся́ду, -деш, гл. Завладѣвать, завладѣть, занять. Молодий богослов запосів парахвію, що митрополіт зоставив за моєю дочкою.
Засо́льщик, -ка, м. Занимающійся соленіемъ рыбы на заводахъ.
Заюри́ти, -рю́, -риш, гл. Зашалить. Дідона кріпко заюрила, горщок з вареною розбила.
Пообгодовуватися, -вуємося, -єтеся, гл. Объѣсться (о многихъ).
Солоней, -нею, м. Раст. Statice tomentella Boiss.
Уковзати Cм. уковзувати.
Чиняти II, -няю, -єш, гл. Сокращенное відчиняти. Чиняй, пані, ворота, — іде твоя робота.
