Баштанниця, -ці, ж.
1) Хозяйка бакши.
2) Работница при бакшѣ.
Берліг, -лога, м. = барліг. На тім то берлозі свиноти іди построить Албуград.
З'ї́здити, -джу, -диш, гл. 1) Изъѣздить. З'їздили ми Польщу і всю Україну. 2) Заѣздить, утомить ѣздой. З'їздив коника, з'їздив другого. 3) Ударить. З'їздив добре по губах.
Кінатов! Восклицаніе гуцульскихъ древосѣковъ: когда съ горъ спускаютъ внизъ по деревянному желобу срубленное дерево, верхніе рабочіе кричать стоящимь внизу вдоль желоба: клейгов! — крикъ, предостерегающій объ опасности отъ летящаго съ страшной силой дерева; когда послѣднее достигнеть конца желоба и рабочіе отбросятъ его въ сторону, они кричать: кінато́в! Крикъ этотъ передается, отъ одного къ другому все выше и, достигнувъ стоящихъ на высотахъ рабочихъ, служить для нихъ знакомь, что путь свободенъ для новаго дерева.
Коломиєць, ми́йця, м.
1) Житель Коломыйскаго округа.
2) Добывающій соль. Ой чи ти козак, чи ти чумак, чи ти коломиєць? передай мені хоть сухарь на гостинець. Значеніе слова видно изъ слѣдующихъ стиховъ Климентія: Торяники велику працю подиймають, паче коломийцов, що гуски виробляють.
Мизи́нний, -а, -е. Самый меньшій, младшій, послѣдній. — палець. Мизинецъ. Ой не ламли, дівчинонько, мизинного пальця. мизи́нне дитя. Младшее въ семьѣ дитя. Що ж ви нам продасте? Мизиннеє дитя. мизи́нний день. Суббота. Мизинний день да суботонька.
Мизи́нчик, -ка, м. Ум. отъ мизи́нець.
Потяг, -гу, м.
1) Влеченіе, побужденіе, стремленіе. У його потяг до танців та до скоків.
2) Доходъ, прибыль. Нема потягу.
3) Поѣздъ.
4) Ремень у сапожниковъ, которымъ придерживается сапогъ или доска на колѣняхъ.
5) Длинная и узкая полоса бураковъ или иного посѣва, далеко потянувшаяся въ поле.
6) мн. Потягиваніе. Потяги напали мене.
Приділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. приділи́ти, -лю́, -лиш, гл. Опредѣлять, опредѣлить, назначать, назначить. Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть.
Холітатися, -таюся, -єшся, гл. = хитатися.
