Крутько, -ка́, м. 1) Вертунъ, постоянно вертящійся, кружащійся человѣкъ. Также: непосѣда? непостоянный? 2) Вихрь. Крутько схопився. Лохвиц. у. Вѣроятно крутько́м называется собственно тотъ злой духъ, который, согласно народному вѣрованію, производить вихрь. 3) Употребляется какъ нарѣчіе: крутька — кружась. Ізнов удвох носяться наздибочки і крутька по панськи.
Ли́жка, -ки, ж. 1) = ложка. Треба миски, треба лижки. 2) Ножъ, которымъ вырѣзывается углубленіе въ ложкѣ. 3) — жаб'я. Головастикъ.
Нечупара, -ри, об. = нечепура.
Окреслити Cм. окреслити.
Перегіркнути, -ну, -неш, гл. Прогоркнуть.
Повиманювати, -нюю, -єш, гл. Выманить (во множ.). Хоч не давай дітям нічого, бо сусідські все повиманюють та повидурюють.
Пообморочувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и обморочити, но во множествѣ.
Турь, -ря, м. = тур. Де вна сушена? — В туря на розі.
Уростіч, нар. Въ, разныя стороны, вразсыпную. Турки не стямились да вростич. Коні, як почують чорта, то вростіч.
Утиснути, -ся. Cм. утискати, -ся.
