Вичавлювати, -люю, -єш, сов. в. вичавити, -влю, -виш, гл. 1) Выжимать, выжать, выдавливать, выдавить. З проса не вичавиш молока. 2) Передавить всѣхъ. Не вичавиш бджіл в вулії.
Відказуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. відказатися, -жуся, -жешся, гл. = отговариваться, отговориться.
Дряпани́на, -ни, ж. 1) Царапанье. Говорится преимущественно о плохомъ писаньѣ. 2) Грабежъ. Черкеси.... йдуть скоріше на дряпанину.
Корчівка, -ки, ж. 1) Выкорчеванное мѣсто. Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти. 2) Нижняя доска въ корці колеса водяной мельницы.
Кузенька, -ки, ж. Ум. отъ кузня.
Обрікуватися, -куюся, -єшся, гл. = обрікатися. Обрікувалась почепити рушник на хрест.
Переспівати II, -ва́ю, -єш, сов. в. переспіти, -спію, -єш, гл. Перезрѣвать, перезрѣть, переспѣть.
Само 2 нар. = саме.
Чвалати, -ла́ю, -єш, гл. Тащиться, плестись. А вже мені, старенькому, без коня пропадати: не зможу я по степах чвалати. І тілько що прийшли к воротам і в двір пустилися чвалать. Москаль знає, куди чвалає, да ще питає.
Щипати, -па́ю, -єш, гл. Щипать. Правда так, гусарин! — казав Радюк, щипаючи за щоку свого Павлика. Щипає-ламає зелений виноград. Вибігала.... прудка коза, щипала травицю. Кинув не палку, уб'ю не галку, щиплю не пірря, їм не м'ясо.
