Дзеренча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Деренчати.
Єдна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. І єднає людські князі з ізраїльським родом. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднати? Ісус учеників єднає. Стала мати гадати та зятя єднати. 3) Договаривать. Не страшно женитись, а страхано попа єднать. — за коѓо дочку́. Уговариваться о выдачѣ дочери замужъ за кого. «Чого в'янеш, моя доню?» мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала.
Заміня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Промѣнять. Боїться, щоб не заміняли його поля на чуже. Мужик мужика заміняв на бика. Вона мене заміняла на свекруху.
Замчи́сько, -ка, с. = замчище.
Обрьохкатися, -каюся, -єшся, гл. = обрепатися.
Охвостуватий, -а, -е. О бревнѣ, жерди, палкѣ: съ одного конца потоньше, чѣмъ съ другого. Кажуть, товсті крокви, а вони з одного кінця товщі, а з другого тонші — охвостуваті.
Поганючо нар. ув. отъ погано. Поганючо співали.
Рубець, -бця, м.
1) Рубець въ шитьѣ, одеждѣ. Доносилась до того, що зв'язує рубець до рубця. шити рубце́м. Сшивать, захватывая за самые края матеріи.
2) = шрам.
3) мн. рубці. Рубецъ, одинъ изъ четырехъ желудковъ жвачнаго животнаго, а также и кушанье изъ него. Ум. рубчик.
Руковини, -вин, ж. мн. = заручини.
Суховерхий, -а, -е. Суховерхій. Дуб суховерхий. 35. Береза суховерха.
