Гиляра, -ри, ж. = галяра 2.
Засцика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. засця́ти, -сцю́, -ци́ш, гл. Замачивать, замочить (уриной). Чорний чорне більмо засцяв, білий біле більмо засцяв.
Крамний, -а, -е. Лавочный. Ми з Одаркою за нікольством не понапрядали на рушники та на хустки, то я оце крамне вам покупила. Мати хотіла одягти його в козачину, в нові крамні штанці. крамна комо́ря. Лавка. Голота... давай коло крамних комір поратись! Ум. крамненький. Нагайка дротянка з кілка не вбуває, сорочка крамненька кров'ю закипає.
Крик, -ку, м. Крикъ. Не мала баба клопоту та купила порося: порося у квік, а ваба у крик. Як ось: трус, галас, крик! Гул.-Арт. криком кричати. Громко кричать. Крипом кричала: пробі ратуйте!
Наполо́хати, -хаю, -єш, гл. Напугать.
Росклеветати, -вечу, -чеш, гл. Разгласить, разболтать. Як ми любились та півтора року, покіль не знали вороги збоку. Ой як узнали, то роспарували, нашую любов росклеветали.
Сполох, -ху, м. Испугъ.
Украї́на, -ни, ж. 1) = країна. Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких. Ой по горах, по долинах, по широких українах, ой там козак похожає. 2) Украйна, Малороссія — страна, заселенная украинскимъ народомъ, Так звана по письменські Мала Россія, а по народньому Україна. Зажурилась Україна, що нігде прожити: гей витоптала орда кіньми маленькії діти. Як із день-години зчинилися великі війни на Україні. Та немає лучче, та немає краще, як у нас на Вкраїні: та немає ляха, та немає пана, немає унії. Паша дума, наша пісня, не вмре, не загине, — от де, люде, наша слава, слава України. Настав инший порядок на Вкраїні, як почали князьки-Русь її оберегати, з неї собі данину брати і своєю, Руською землею її називати. Ум. українонька, україночка.
Храмина, -ни, ж. Постройка, храмина. Млин — чесна храмина.
Штанина, -ни, ж. Одна калоша брюкъ. Ой піду я до млина, а у млині новина, роздер мельник штанину.
