Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

країна

Країна, -ни, ж. Край, страна. Да дивись, дивись, да, бусурмене, на свою країну. Мет. 179. Нема в світі, як своя країна! Рудч. Чп. 248. рідна країна. Родина, отечество. Ум. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка. Ой пошлю я зозуленьку у чужую країноньку. Грин. III. 410.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 298.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРАЇНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРАЇНА"
Бинджук, -ка, м. Лѣнтяй, лежебокъ. Желех.
Гамазій, -зію, м. и гамазія, -зії, ж. = гамазея. Оттой хліб, що в гамазії, добрі люде розібрали. Кв. П. І. 145.
Гноття, -тя, с. Отрепье. Де вже думати про одежину!... Все позношувала! Саме гноття та рем'я висіло. Мир. ХРВ. 25.
Запро́шувати, -шую, -єш, сов. в. запроси́ти, -шу́, -сиш, гл. Приглашать, пригласить. Запросила дівчинонька трьох козаків пізно. Мет. 89. А хто тебе тут запросив? — Просила Ганнуся. Чуб. V. 678.
Зостарити, -рю, -риш, гл. = зістарити. Синів не женила, дочок не 'ддавала: зостарило мене, що я заробляла. Чуб. V. 927.
Льоп! меж. Шлепъ! ляпъ!
Мірошникі́вна, -ни, ж. Дочь мельника.
Побурлакувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть бурлакою.
Пошкодити, -джу, -диш, гл. Повредить.
Хряпати, -паю, -єш, гл. = хрьопати. Гремить, хряпа, клекотить і виє на сто голосів. Стор. ІІ. 121.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРАЇНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.