Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

крайник

Крайник, -ка, м. В нашого пана, пана крайника, писано, ей писано, злотом му терем ткано. АД. І. 44.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 298.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРАЙНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРАЙНИК"
Воркотання, -ня, с. 1) Мурлыканье. 2) Ворчанье. А з свекорком брання — тільки воркотання. Грин. ІІІ. 82.
Гарцювання, -ня, с. 1) Скачка на лошадяхъ, рыстаніе, гарцованіе. 2) Бѣганье, скачки, шалости. 3) Пляска усердная.
Забатува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Связать лошадей рядами.
Запашни́й, -а́, -е Душистый, пахучій, ароматный. Запашний васильок три запахи має. Чуб. V. 487.
Належи́тість, -тости, ж. Долгъ, должное, причитающаяся сумма.
Орелі, оре́ль, ж. = релі. Козелец. у.
Покрасити, -шу́, си́ш, гл. Украсить; скрасить. Одна молода чорнобрива і всіх покрасила. КС. 1883. II. 374.  
Послужити, -жу, -жиш, гл. Послужить. Служила в бурлацтві, послужи где й у хазяйстві. Чуб. V. 524. Послужи, моя ти зброє, молодій ще силі, послужи йому так щиро, як мені служила. Шевч. 249.
Ридати, -да́ю, -єш, гл. Рыдать. Ой я плачу і ридаю по свойму нещастю. Мет. 65.
Старина, -ни, ж. = старовина.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРАЙНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.