Будник, -ка, м. Работникъ на поташномъ заводѣ. Ум. будничок.
Волокти, -чу, -чеш, гл. Тащить, влачить, тянуть. Так потомились, що насилу ноги волочуть. Убив корову, взяв на плечі та й волоче.
Ґа́зда, -ди, м. Хозяинъ. Ум. Ґа́здик, ґа́здонька, ґа́здочка. Ґаздику, де ти ідеш? Ґаздойко, ту нема нікого?
До́йка, -ки, ж. Мамка, кормилица въ Угорщинѣ.
Лі́зонька, -ки, ж. Ум. отъ лоза.
Ліси́ця, -ці, ж. = лісунка?
Підлизник, -ка, м. = підлиза (о мужчинѣ).
Попінити, -ню, -ниш, гл. Запачкать пѣной (о бѣшеной собакѣ).
Почухатися, -хаюся, -єшся, гл. Почесаться (на зудящемъ мѣстѣ).
Смикати, -каю, -єш и смичу, -чеш, одн. в. смикнути, -ну, -неш, гл. 1) Дергать, дернуть. За гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Ми сидимо, а він смиче мене за одежу та й пита: чи нема у вас копишника. 2) Выпить. Через край смикнув окаянної варенухи. Добре цівкою смикнув. 3) смикнути лю́льки. Покурить. А чи не смикнули б, пане Павле, люльки? 4) Тащить, стащить. Стала смикати хазяйське то се, то те.
