Війок, війка, м. Ум. отъ вій, воя.
Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Допомина́тися, -на́юся, -єшся, гл. Добиваться, домогаться. Хто припоминав, той допоминає.
Духове́нство, -ва, с. Духовенство.
Зменшати 2, -шаю, -єш, гл. = зменшувати.
Конопляний, -а, -е. Конопляный. Залізний вовк, конопляний хвіст. (Голка).
Олійничка, -ки, ж.
1) Ум. отъ олійниця.
2) Жена олійника.
Порозгорювати, -рюю, -єш, гл. Добыть съ трудомъ, съ горемъ (во множествѣ).
Призволення, -ня, с. Позволеніе; соизволеніе.
Удка, -ки, ж. = вудка. На́ тобі удку та піди собі риби влови. Ум. у́донька, удочка. Рибонька на удонці трепечеться.
