Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Відбування, -ня, с. Исполненіе, отбываніе, отработка.
Вітрячок, -чка, м. Ум. отъ вітря́к.
Заяри́нитися, -нюся, -нишся, гл. Въ загадкѣ: Звечора заяринилось, а к світові засандричилось. (Діжа з кістом).
Зернаї́стий, -а, -е. = зернистий.
Людожерний, -а, -е. Свойственный людоѣду, кровожадный. Людожерне панство завдавало (людям) неронівські інквізіційні муки. Почули свіжу кров сі людожерні птиці. Гучить з гармат стреляння людожерне.
Надгро́бок, -бка, м. = нагробок. Вистоявши службу, Шрам ходив із своїми од одного надгробка до другого.
Переліг, -ло́гу, м. Несколько лѣтъ не обрабатываемая земля. Попоореш років три та й пускаєш знов на переліг, а ореш новину. Років десять або п'ятнадцять перелогом лежить; та як зореш на новині та посієш кавунів, то вродять такії, що з землі не знімеш.
Талія, -лії, талья, -льї, ж. Италія.
Утішний, -а, -е. Веселый, пріятный. Що то за втішні та швидкі тії харьківські молодиці. Такий утішний, гей би мене на сто коней посадив був.
