Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кицка

Кицка, -ки, ж. Кусокъ дерна; комъ земли, глыба, вывороченная плугомъ. Вх. Зн. 25. Шух. І. 165.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 241.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИЦКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИЦКА"
Відпроважувати, -жу(а)ю, -єш, гл. = відпроваджувати.
Гептатися (-таюся, -єшся?). гл. Браниться. Шух. І. 34.
Дуда́рка, -ки, ж. Чванливая. Вона тата дударка, що і ні приступу. Прил. у.
Келійка, -ки, ж. Ум. отъ ке́лія.  
Клапан, -на, м. 1) Клапанъ. Внизу дудочки прироблюються два клапани, котрі одкриваються і зачиняються. Ком. І. 70. 2) = клап і. Гол. Од. 22.
Майсте́рно нар. Мастерски.
Назаумі́ру нар. = назавміру. МВ. ІІ. 80.
Підхождати, -да́ю, -єш, гл. = підходити. Тогді то жид-рандар стиха підхождає. АД. II. 22.
Плекатарка, -ки, ж. Кормилица. Ум. плекатаронька. Гол. II. 82.
Шісдесят числ. Шестьдесятъ. Пішли в село гоней за шісдесят од Єрусалима. Єв. Л. XXIV. 13.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИЦКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.