Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кицька

Кицька, -ки, ж. Ум. отъ киця.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 241.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИЦЬКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИЦЬКА"
Гемонів, -нова, -ве Принадлежащій демону. Бранное слово. Желех.
Замо́мсати, -саю, -єш, гл. Съ трудомъ кое-какъ завязать. Хомут був порвався. Уже замомсав. Новомоск. у.
Здереві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Превратиться въ дерево, одеревянѣть. Відро скаменіло мармором біленьким, дівча здеревіло явром зелененьким. Рудан. І. 34.
Кош, -ша, м. = кіш.  
Молочі́й, -чію, м. Раст. а) Cм. молочай, б) Leontodon taraxacum. Вх. Пч. 11. Cм. молоч.
Опак нар. 1) Назадъ. 2) Навыворотъ, наоборотъ.
Опашки нар. На опашку. Накинув сірячину на себе опашки. Полт.
Отопити, -ся. Cм. отоплювати, -ся.
Подибати, -баю, -єш, гл. 1) Пойти съ трудомъ, поплестись. Подибала стара мати дочку з милим розлучати. Шевч. 397. 2) Встрѣтить; найти, попасть. Він дав страву яку тілько подибле. ЕЗ. V. 211.
Слинівка, -ки, ж. Болѣзнь рог. скота: ящуръ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИЦЬКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.