Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кицька

Кицька, -ки, ж. Ум. отъ киця.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 241.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИЦЬКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИЦЬКА"
Ганиж, -жу = ганус Вх. Пч. II. 34.
За́здрівий, -а, -е. = заздрісний. Заздрівому боком вилізе. Ном. 4821.
Матни́стий, -а, -е. Имѣющій большую матню. Чуб. VII. 416.
Мущи́рний, -а, -е. Мортирный.
Носилянка, -ки, ж. Одна изъ пары большихъ жердей для переноски сѣна. Вх. Зн. 42. Шух. І. 170.
Обрив, -ва, м. Обрывъ. Із хмари тихо виступають: обрив високий, гай, байрак. Шевч.
Півчварти числ. Двѣ съ половиной (при сущ. ж. p.). Шукали, гляділи і півчварти неділі. Чуб. V. 1071.
Побігання, -ня, с. Бѣганіе, побѣгушки. Ум. побіганнячко. Ой весна-красна, що вона винесла? Ой винесла тепло і доброє літечко... Моїм діткам на побіганнячко. Чуб. III. 109.
Прив'язування, -ня, с. Привязываніе.
Розборонити Cм. розбороняти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИЦЬКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.