Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кицька

Кицька, -ки, ж. Ум. отъ киця.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 241.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИЦЬКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИЦЬКА"
Бакалярство, -ва, с. 1) Должность учителя дѣтей. Желех. 2) соб. Учителя дѣтей, школяры.
Держа́чка, -ки, ж. Перила. Угор.
Кете Cм. ке.
Окладкуватий, -а, -е. Плотный. Окладкуватий віл. Хорол. у.
Полин, -ну, м. Раст. Artemisia Absinthium L. Вх. Пч. І. 9. Шух. І. 21. Вона її напувала гірким полином. Н. п. Ум. полиночок. Ой в нелюба гірка губа, ще й гірша полиночку. Чуб. V. 998.
Приспіти Cм. приспівати.
Розмотати, -ся. Cм. розмотувати, -ся.
Супротивитися, -влюся, -вишся, гл. Сердиться, враждовать. Зять на мене та й не дивиться, зять на мене супротивиться. Мет. 157.
Твердошкурий, -а, -е. Толстокожій. Шейк.
Хрусталка, -ки, ж. = хрустка. Вх. Зн. 77.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИЦЬКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.