Ду́мно нар. 1) Задумчиво. Шкода здоганяти, шукати, гукати! Пішла луна по гаєві сумно. Ніхто не озвався, а ні засміявся, зоставсь козак сам собі думно 2) Гордо.
Жа́лько нар. = жалко. От тоді хоч і жалько було йому свого лошачка, та нічого робить.
Заро́слий, -а, -е. Заросшій.
Курняв! меж. Подражаніе мяуканью.
Покаяння, -ня, с. Покаяніе. Єдного скарання десятьом покаяння.
Потому нар.
1) = потім 1. Я потому піду. Хочеш мене роскохати, а потому занехати. Тепер ти кажеш, що зоронька ясна, а потому скажеш, що доля нещасна.
2) = потім 2. Тепер вітрів нема, а там і потому.
Причільник, -ка, м. Часть очіпка (охватывающая лобъ?)
Роздряпувати, -пую, -єш, сов. в. роздряпати, -паю, -єш, гл. Расцарапывать, расцарапать.
Таліян, тальян, -на, м. Итальянець. Кватиру ми мали в одного старого купця, таліяна. Сама таліяна обойму.
Чотиренко, -ка, м. Въ загадкѣ: колесо воза? Чотирі чотиренки та два хведоренки тягли тягулицю (віз) за хвіст на вулицю.
