Згуби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Потерять. Лучче з розумним двічи згубити, як з дурнем раз найти. Нос. 2) Погубить. Ой стій, не топися, марне душу згубиш.
Нази́мковатиця, -ці, ж. = назімковатиця.
Окрити, -ся. Cм. окривати, -ся.
Понадбовувати, -вую, -єш, гл. Пріобрѣсть. Понадбовував добра.
Поприставати, -таємо́, -єте, гл. То-же, что и пристати, но во множествѣ. Тепер до його пристав князь Корецький... поприставали людно й оружно Котлубай, Ілляшевські, Горностаї. Воли годуй добре, щоб не поприставали.
Поткання, -ня́, с. = піткання. Чия основа, аби моє поткання. Ум. потканнячко.
Прамено, -на, с. Волокно, нить. З конопель прамена.
Прокидатися, -даюся, -єшся, сов. в. прокинутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Просыпаться, проснуться. Вночі прокинешся, — не спить Василько мій. Иногда прокинутися въ знач. очнуться. . Зомлів Марко, й земля задріжали... Прокинувся... до матері, — а мати вже спала. 2) Появляться, появиться; встрѣчаться, случаться. Щоки повпадали і вже волосся прокидається біле. Стали прокидатись де-где й злодіячки — новина в Пісках. Все ж таки прокидається такий час, шо вони й гулящі бувають, і одпочинуть як слід. 3) Только сов. в. ? Отелиться. Рано походила наша корова, то рано й прокинулась.
Уділити Cм. уділяти.
Храм, -му, м.
1) Храмъ, церковь. Летів Адам через божий храм.
2) Храмовой, престольный праздникъ. Скоро послі того був храм. На храм поз'їздилось багато знакомых.
