Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

киринник

Киринник, -ка, м. 1) Безпорядочный человѣкъ. Желех. 2) Пачкунъ, маральщикъ. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 239.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИРИННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИРИННИК"
Баус, -са, м. = ус. Вх. Лем. 390.
Доконча́ти, -ча́ю, -єш, гл. = докінчати.
Засвід́чити Cм. засвідчувати.
За́стайка, -ки, ж. Жилище пастуха гуцула въ полони́нах. Cм. стайка. Шух. І. 215.
Зда́вна нар. Издавна. Люд здавна коверзує, з того лихо і плазує. Ном. № 2456.
Ли́пень, -пня, м. = липець 1. Желех.
Осина, -ни, ж. = осика. Цур тобі, осина тобі. Ном. № 5128.
Паздерник, -ка, м. Октябрь.
Посклярувати, -ру́ю, -єш, гл. Побыть стекольщикомъ.
Стрічати, -ча́ю, -єш, гл. = стрівати. Я пішов його стрічати. Г. Барв. 441.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИРИННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.