Ворожити, -жу, -жиш, гл.
1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить.
2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали.
Гирло, -ла, с. = гірло.
Груше́вина, -ни, ж. Грушевое дерево. На грушевині гніздище.
Доле́жувати, -жую, -єш, сов. в. доле́жати, -жу, -жиш, гл. Долеживать, долежать. Тепер ніч довга, як до ранку долежати, то й боки заболять.
Зата́юватися, -та́ююся, -єшся, сов. в. затаї́тися, -таю́ся, -ї́шся, гл. 1) Скрываться, скрыться, укрываться, укрыться. Затаївся духом і тілом. 2) Отпираться, отпереться, не признаваться, не признаться. Затаїться, та й що хоч йому роби.
Зігрі́ти, -рію, -єш, гл. Согрѣть.
Покрагати гл. = покраяти.
Рубчик, -ка, м. Ум. отъ руб.
Скригиндзати, -дзаю, -єш, гл. = скреготати 1. Скригиндзати зубами.
Цариночка, -ки, ж. Ум. отъ ца́рина.
