Віддякувати, -кую, -єш, віддячити, -чу, -чиш, гл. 1) Отблагодарить. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяче, віддячим!
Воко, -ка, с. = око. мн. вочі, вічі. Чужую кучу віючи, вочі завсіди запорошиш. Лізе в вічі мов оса. Довго, довго козаченька вічми провожала. у вічу = в очу. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічу засвітились. Ум. вочко, вічко, мн. ч. вочка, вочиці, вічка, віченьки. Соньки-дрімки у віченьки.
Дри́шля, -лі, дри́шня, -ні, ж. = дрисля.
Дяче́нків, -кова, -ве. Принадлежащій сыну дьячка.
Ирій, -рію, м. = вирій. Гуси, гуси білі в ирій полетіли. Пташки, що влітку так співали, у ирій вже поодлітали.
Мості́вка, -ки, ж. Жижа навозная.
Натрусом нар. О мѣряніи сыпучихъ тѣлъ: не набивал, не натискивая сверху, а довольствуясь тѣмъ, сколько войдетъ при простомъ насыпаніи. Натрусом міряти овес, жито.
Обік нар. Рядомъ, возлѣ. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Виступає. Обік його жіночка небога.
Перебачити, -чу, -чиш, гл.
1) Перевидѣть, видывать. Прожили ви на світі чимало, перебачили всього.
2) Простить.
Цвяшкований, -а, -е. = цвяхований.
