Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

китайча

Китайча, -чати, с. Маленькій китаецъ. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 240.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИТАЙЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИТАЙЧА"
Ганчарь, -ря, м. = гончарь.
Дуре́па, -пи, ж. Дура, дурища. КС. 1883. ІІ. 389.
Зала́плювати, -люю, -єш, сов. в. зала́пити, -плю, -пиш, гл. У плотниковъ: соединять концы бревенъ. Оце тільки ми підвалини залаплювали, а тепер візьмемось за дошки. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Клус, -са, м. Рысь. Коні біжать клуса (клусом).
Кочереґа, -ґи, ж. Брюква. Вх. Зн. 29.
На́мальнар. Маловато. Намалі вже стало люду. О. 1862. IV. 87. У нашому селі намаль землі. Харьк. у.
Перебздикнути, -ну, -не́ш, гл. Перекувыркнуться. Вх. Лем. 447.
Роскаряка, -ки, об. 1) Дерево съ раздвоеннымъ стволомь. Верба-роскаряка. Грин. III. 68. 2) Человѣкъ или животное, которое ходитъ, разставя ноги.
Сухарина, -ни, ж. = сухарь. Ой вечеряй, моя мати, сухі сухарипи. Мил. 80.
Хоробрість, -рости, ж. Храбрость.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИТАЙЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.