Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Вередник, -ка, м.
1) = вередій.
2) Раст. Thlaspi arvense L.
Гайбуз, -за, м. Раст. Ocimum baxylicum.
Коров'як, -ку́, м. Раст.: а) Царскій скипетръ, Verbascum phlomoides L. и V. Tapsus L. б) Hypericum perforatum. Cм. деревій. в) Linaria vulgaris.
Кріпенько нар. Довольно крѣпко. А рака кріпенько держить.
Меделя́н, -на, м. Ирландская собака, Canis molossus.
Пошамрити, -рю́, -риш, гл. Пошелестѣть.
Равлик, -ка, м. 1) Ум. отъ равл. 2) Родъ кожаныхъ лаптей, подобныхъ постолам.
Старовірство, -ва, с. Устарѣвшая вѣра, устарѣвшія вѣрованія. Благочестиє здалось мені мизерним старовірством.
Угонобити, -ся. Cм. угонобляти, -ся.
