Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуконути

Гуко́ну́ти, -ну, -неш, гл. То же, что и гукну́ти, но съ силой. Грізно гуконув Грицько. Мир. Пов. І. 116. А чоловік з борозни: «а куди?» як гуконе! Драг. 15. Гуконула гаківниця. Мир. ХРВ. 126.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 337.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКОНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКОНУТИ"
Вузісінький, -а, -е. Совершенно узкій.
Замача́ти, -ча́ю, -єш, гл. Омочить. Тонку спідниченьку дуже замачала. Гол. І. 64.
Зая́ва, -ви, ж. Заявленіе.
Ножіний, -а́, -е́ = ножаний. Ножіна ступа. Шух. І. 161, 162.
Одамашковий, -а, -е. и пр = адамашковий и пр.
Ординка, -ки, ж. Казанская овчина, рыжеватая, съ грубой шерстью. Вас. 154.
Підіплечка, -ки, ж. Подоплека.
Руйновище, -ща, с. Развалины, мѣсто покрытое развалинами. Бо пустками вони (до́бра), руйновищем стояли. К. Дз. 99. Оттим же то живе він у руїнах, в руйновищі, що люде подбігали. К. Іов. 34.
Учувати, -ваю, -єш, сов. в. учути, учую, -єш, гл. Слышать, услышать, разслышать. Пусти уха меже люде, то чимало учуєш. Ном. № 6994. Вовк не вчув, що він сказав. Рудч. Ск. І. G. Чи ти чула, моя ненько, чи ти не вчувала, що я в тебе під віконцем нічку ночувала? Грин. ІІІ. 392.
Цілушка, -ки, ж. = окраєць. Вх. Зн. 78. Радом. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУКОНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.