Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуконути

Гуко́ну́ти, -ну, -неш, гл. То же, что и гукну́ти, но съ силой. Грізно гуконув Грицько. Мир. Пов. І. 116. А чоловік з борозни: «а куди?» як гуконе! Драг. 15. Гуконула гаківниця. Мир. ХРВ. 126.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 337.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКОНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКОНУТИ"
Австрия́цький и австрія́цький, -а, -е. Австрійскій.
Бесєкур, -ра, м. Родъ растенія. Вх. Зн. 2.
Гайда I, -ди 1), м. и ж. Повѣса. Аф. 352. 2) ж. Флейта. Угор.
Додо́мку, додо́моньку, додо́мочку нар. Ум. отъ додому.
Жа́лосник, -ка, м. = жалібник. Ном. № 4823.
Мура́ль, -ля, м. = муравель. Вх. Лем. 436.
Підперізуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. підперезатися, -жуся, -жешся, гл. Подпоясываться, подпоясаться. Підперезалась червоним поясом. Рудч. Ск. І. 55.
Привиченька, -ки, ж. Ум. отъ привичка.
Прихватком нар. Урывками. На дворі — прихватком тіпає плоскінь. Мир. ХРВ. 125.
Укупитися Cм. укуплятися.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУКОНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.