Знижати, -жа́ю, -єш, сов. в. знизити, -жу, -виш, гл.
1) Понижать, понизить, опускать, опустить. Я ні перед ким очей не знизив.
2) Унижать, унизить. Не хочеться рід свій поважний знизити.
Ополоничок, -чка, м.
1) Ум. отъ ополоник.
2) Родъ дѣтской игры.
Перешалювати, -люю, -єш, гл.
1) Перекрыть вновь шелевкой.
2) Поставить изъ шелевокъ перегородку.
Приймати, -ма́ю, -єш, сов. в. прийняти, приня́ти, -йму́, -меш, гл.
1) Принимать, принять. Він прийма до свого гурту, тілки не всякого, а з проби. Приймай мою вірную дружину да за рідну дитину. Свої не прийняли його. Їв би очима, та душа не приймає.
2) Принимать, принять за что, счесть за что. Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато.
3) Получать, получить, брать, взять. Королевські листи до рук добре приймати. На коня сідав, опрощення приймав. Чотирі карбованці даю за таке нікчемне теля, ще й не хоче! ну, — нема часу балакати, — приймай гроші. приняти слово. Заговорить. Приняв ізнов слово божий чоловік.
4) Браться, взяться. За замок руками не приймали.
5) Терпѣть, вытерпѣть. Лиха душа прийма довіку муку. Наругу од дітей приймати.
6) — ланцюгами. Сковывать, сковать цѣпями. Ланцюгами втроє себе приняв.
Ранений, -а, -е. Раненый. Реве, як ранений кабан.
Розвеселяти, -ля́ю, -єш, сов. в. розвеселити, -лю́, -лиш, гл. Развеселять, развеселить. Ох заболіла в мене головонька, шо нікому розвеселити. Ані я сплю, ані лежу, туги на серденьку не розвеселю.
Розрівняти, -няю, -єш, гл. Выровнять, сравнять.
Рябканистий, -а, -е. Пестрый. Cм. рябий 1.
Стукнути, -ну, -неш, гл. 1) Стукнуть. Стукнули, грякнули, як грім загремів. Вийду на улицю, — гукну, підійду під оконце — стукну. 2) Ударить. Стукнувши кулаком об стіл.
Ціцаня, -ні, ж. = цицуля.
