Враждувати, -дую, -єш, гл. — на кого. Быть недовольнымъ на кого, гнѣваться, сердиться на кого. Враждують люде на Грицька, бо він з поля забірає чужі копиці. Народ і так на мене враждує. Ой не враждуйте, вороженьки, на мене.
Гатала нар. Вскачь, галопомъ. Жид їздить або тюпки, або гатала.
Забе́га, -ги, ж. = забіг 3.
Задзюрча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Зажурчать. Тане сніг, задзюрчали по улицях струмочки.
Закама́рок, -рку, м. Закоулокъ. Раз, як ховався він по закамарках, нахопився на його якийсь чоловік.
Змотати, -ся. Cм. змотувати, -ся.
Наказа́ти Cм. наказувати.
Несходимо нар. Не сходя. День-у-день сидить собі на печі несходимо.
П'ядь, -ди и -ді, ж. Пядь, мѣра около четверти аршина. На три п'яді завдовшки. Піл — на п'ядь дошка од дошки. Прибуло дня на курячу п'ядь.
Урадити, -джу, -диш, гл.
1) Посовѣтовать. Роспитувався, що йому робить? Ніхто нічого не врадив.
2) Постановить на совѣтѣ, придти къ какому-нибудь рѣшенію. Радили, радили — нічого не врадять: нема війська.
3) Помочь. Занедужала дитина, кричить, плаче. Горпина й сама плаче над нею, та нічого не врадить.
