Вейкати, -каю, -єш, гл.
1) Кричать: вей! (о евреяхъ).
2) Ревѣть по медвѣжьему. Люде хотіли Бога злякать та і сховались під місток. От тіки Бог зійшов на місток, а вони: «Ве!» — «Вейкайте ж ви, — кае, — і до віку». Вони і побігли (ведмедями).
Жовти́ло, -ла, с. 1) Раст. a) Anthemis tinctoria L. б) Serratula coronata L. в) Statice tatarica L. 2) Желтая краска, приготовляемая изъ коры дикой яблони, для окраски пасхальныхъ яицъ.
Загоро́жа, -жі, ж. = загоро́да 1. Задумали та снітинці город городити, щоб нікуди литвяківцям гуляти ходити. Не поможе, милий Боже, ваша загорожа.
Запропаща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. запропасти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. За твоєю головою запропастила свій вік молодою.
Змучитися, -чуся, -чишся, гл.
1) Измучиться. А джміль впився, з чорногузом бився, почав бійку велику, чорногуз змучився.
2) Прожить въ мукахъ, страданіяхъ. Бідна, Гапчина сестра не зжила, а змучилась.
Марномо́вець, -вця, м. Пустословъ.
Окіст, окосту, м. Лопатка (у людей и животныхъ). Окорокъ. Свинячі окости.
Опліт, оплоту, м. Изгородь, плетень, огорожа. І оплотом його (виноградник) огородив. Аби маржина не ростягала сіна із стога, огороджують ею оплотом з вориня. . Пішла в опліт сіна (взяти).
Почеп, -пу, м. ? = почіпка? сидіти на почепі. Сидѣть на самомъ кончикѣ.
Шалений, -а, -е. Безумный, сумасшедшій, шальной, бѣшеный. Бігала як би шалена. Шалена муха вкусила за ухо. П'яний чоловік рівнатся до шаленого пса.
