Булькотати, -кочу, -чеш, булькотіти, -кочу, -тиш, гл.
1) Клокотать. Кров дзюрить, булькотить з спини.
2) Булькать. Доти баба булькотала, поки на дно не попала. Стала, тиковку топити, а та набірається води та булькотить.
3) Объ индюкѣ: кричать. Пуляк булькоче.
Відмінність, -ности, ж. Отличіе отъ чего.
Зубовий, -а, -е. 1) = зубний. Святий Антонію, зубовий цілителю, поможи мені.
2) — часник. Обыкновенный чеснокъ съ луковицей, распадающейся на зубки.
Насміхатися, -хаюся, -єшся, гл. = насміхати. Насміхалися з його. Із матки старенької насміхається.
Неможний, -а, -е. 1) Невозможный.
2) Безсильный, слабый. Доля карає й вельможного й неможного.
Перебуватися I, -ва́юся, -єшся, сов. в. перебутися, -будуся, -дешся, гл. Обходиться, обойтись. Може тобі борошна? — Та я й своїм перебудусь. Викрутнями перебувається.
Позаневолювати, -люю, -єш, гл. Лишить свободы (многихъ).
Пускатися, -каюся, -єшся, сов. в. пуститися, -щуся, -стишся, гл.
1) Пускаться, пуститься. Мідяні човна, золоті весла. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай. Пустимось кіньми, як дрібен дощик. Два роки в речі не пускався. Не трать, куме, сили, пускайсь на дно.
2) Расти, вырасти. Червона рожа зацвіла; і треба ж, на біду, — край неї хміль пустився.
3) Только сов. в. Начать, стать; начаться. Пустився я йти, коли дощ. А тут уже й дітки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синів.
4) — на що. Итти, пойти, рѣшиться на что. Я не вірю, щоб Христя на таке пустилася.
5) — чого. Выпускать, выпустить изъ рукъ. Як припала до кухля, неначе її уста до його прикипіли, та поти всього не випила, — не пустилася. пуститися берега. Забросить все, ни о чемъ не заботиться, опуститься. Чи можно ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім. А я теж пустилась берега. Де було перш чисто, — тепер сміття по коліна.
6) духу пускається хто. Испускаетъ духъ, умираетъ. Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш?
Спихойка нар. = спишна. По них ходить красне дівча спихойка.
Таємно нар. Тайно.
