Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гукля

Гу́кля, -лі, ж. Распутная, гулящая женщина. Желех.; блудница. Вх. Зн. 12.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 337.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКЛЯ"
Бредзелія, -лії, ж. = брезелія. МУЕ. ІІІ. 43.
Бріч, броча, м. Раст. Genista tinctoria. Вх. Пч. І. 10.
Козловий, -а, -е. Козловый.
Копаний, -а, -е. Выкопанный. Ой у полі край дороги копана кирниця. Н. п.
Кострубань, -ня, м. Со взъерошенными волосами, шерстью, перьями. А кому з нас, небого, ти здоровльом озвалась? — Отому коштрубаневі... що в середині. — А то був вітер. О. 1861. XI. Свид. 50.
Настовбурчувати, -чую, -єш, сов. в. настобу́рчити и настовбурчити, -рчу, -чиш, гл. Наеживать, наежить, приподнимать, приподнять (волоса, шерсть). Величезний звір .... підняв спину і настобурчив на спині темну сизу шерсть. Левиц. Пов. 98.
Натерти, -ся. Cм. натирати, -ся.
Первичка, -ки, ж. = первачка.
Помантачити, -чу, -чиш, гл. Поточить косу мантачкою.
П'ятизлотник, -ка, м. Монета въ 75 коп.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУКЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.