Бекання, -ня, с. Блеяніе.
Бздіти, бздю, бздиш, одн. в. бздну́ти, -ну́, -неш, гл. Бздѣть, испускать, испустить вѣтры. Дід перднув, баба бзднула — і хата потонула. Не бзди гостро, бо уріжешся.
Відмова, -ви, ж.
1) Отвѣтъ.
2) Отказъ.
Віленко, -ка, с. Ум. отъ вільце.
Ді́ти, -те́й, с. мн. отъ дитя. Дѣти. Діти! діти! Добре з вами в літі, а зімувати — горювати. Прийми, мила, хоч малії діти! — Ой не хочу я дітей приймати, будеш, милий, і сам годувати. З діте́й вихо́дити. Выходить изъ дѣтскаго возраста. Діла небагато в Насті: ще тоді вона з дітей виходила. Ум. Ді́тки, ді́тоньки, ді́точки. Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. Дітки, ще короткий час я з вами. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатися.
Позстарюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Состариться (о многихъ).
Тишко, -ка, м. Тихоня.
Фарисейський, -а, -е. Фарисейскій.
Чиньба, -би, ж.
1) Вычинка, выдѣлка. Цей ремінь не хлібної чиньби, а кермецької. Шкурка за Чиньбу не стане.
2) Трепка. Дав йому доброї чиньби.
Шкірчина, -ни, ж. Шкурка. Ум. шкірчинка.
