Вербниця, -ці, ж.
1) Вербная недѣля. Прийде вербниця, назад земля вернеться.
2) = вербляниця.
Відкіль, відкіля, нар. Откуда, отколѣ. Відкіль такі се гольтіпаки? Не стямишся, відкіль лихо складеться. Початок і не можна знать, відкіля взявся.
Дба́ло нар. Рачительно, старательно, заботливо.
Кістлявий, -а, -е. Костлявый. Хто тілько кістлявим пальцем проштрикує у носі ямки, замість табаки. На кістлявих її плечіх сіріє сорочка.
Колодяччя, -чя, с. соб. = колоддя. Все те мертвим сном спить, пороскидане як колодяччя.
Неволя, -лі, ж.
1) Зависимое состояніе; невозможность поступать по своему усмотрѣнію. Ох і рада б я вийти, дак неволя моя: не пускає мати, що я молода. з неволі робити. По неволѣ дѣлать.
2) Неволя, рабство. У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали, угору руки підіймали, кайданами забряжчали.
3) Плѣнъ. Татарва побрала в неволю.
4) Падучая болѣзнь.
5) Чортъ, бѣсъ. Ум. неволенька, нево́лечка. Здорова була, моя донечко, що попалась у неволечку.
Перемочувати, -чую, -єш, сов. в. перемочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Измачивать, измочить.
Устромляти, -ляю, -єш, сов. в. устромити, -млю, -миш, гл. 1) Втыкать, воткнуть, вонзить. З сим словом меч свій устромляв в роззявлений рутульця рот. Щоб міг, то він би ніж в мене встромив. Голки не було де встромити, — такая тѣснота, давка. 2) Вставлять, вставить, опустить куда, всунуть. Сиділа, ноги устромила в гарячий попіл. Одіткнув верх, устромив туди пику. Розпалить люльку і устромить йому в рот. встромити очі в землю. Потупиться. Устромила очі в землю і слова не промовить.
Уточити Cм. уточувати.
Фудити, -джу, -диш, гл. Бросать, швырять. .
