Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гулити

Гули́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Соблазнять обманчивыми обѣщаніями, дурачить обѣщаніями. А ти все гулила, що він хлібця нам принесе. Федьк. III. 161. За вечерею бояре дружечок гулили: подавали їм почесну, а сами ковтали, або з рук їх яку небудь страву виривали. Мкр. Н. 35.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 338.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЛИТИ"
Гловарь, -ря, м. Верхній косякъ у дверей и оконъ.
Дові́ряний, -а, -е. Дознанный, испытанный, несомнѣнный. Що є відьми — се довіряна річ. Н. Вол. у.
Дохапа́тися, -па́юся, -єшся, гл. Дохвататься.
Зумствувати, -вую, -єш, гл. Придумать. Я б зумствувала, як робити. Зміев. у.
Левчук, -ка, м. = левеня. Томить лева голод і левчука згаю. К. Псал. 43.
Нав'я́зкуватий, -а, -е. Навязчивый, назойливый, надоѣдливый. Конст. у.
Переказ, -зу, м. Пересказъ; передача на словахъ. 2) Преданіе. Забула історичні перекази. Левиц. І. 258. Віри і звичаїв і предківських переказів зреклись. К. ПС. 94. Всячину переказом знає, — т. е. по преданію). Г. Барв. 310.
Погуторити, -рю, -риш, гл. Поговорить, поболтать. Ідіть, тітко, посидимо, погуторимо. Мир. Пов. І. 140.
Половець, -вця, м. Половецъ. Левиц. І. Перші князі, 68.
Пшеничише, -ща, с. Нива, съ которой снята пшеница.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.