Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гулити

Гули́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Соблазнять обманчивыми обѣщаніями, дурачить обѣщаніями. А ти все гулила, що він хлібця нам принесе. Федьк. III. 161. За вечерею бояре дружечок гулили: подавали їм почесну, а сами ковтали, або з рук їх яку небудь страву виривали. Мкр. Н. 35.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 338.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЛИТИ"
Виділити Cм. виділяти.
Витребенькувати, -кую, -єш, гл. Прихотничать, привередничать.
Ґерля́нка, -ки, ж. см. Єтір з прутя.
Лірви́ст, -та, м. = лірник. Дуже гарний лірвист. Харьк.
Переміт, -ме́ту, м.положити. При основываніи нитокъ на сновалку ошибиться и положить нитку не на тотъ колышекъ, на который слѣдуетъ. Конст. у. Cм. перемет.
Повиходити, -димо, -дите, гл. Выйти (о многихъ). Чорти повиходили всі з пекла. Рудч. Ск. І. 70. Повиходили на улицю як голубів парка. Чуб. V. 290. Повиходили тоді відьми з хати. Драг. 354.
Погнітити, -чу, -тиш, гл. Подавить, придавить (во множествѣ).
Послідущий, -а, -е. Худшій. Кирило Тур був у Січі не послідущий. К. ЧР. 274. Піду, каже, утоплюсь, усі мене обіжають — я послідущий на світі. Ном. № 4846, стр. 286.
Утя, уті, ж. Дѣтск. утка, уточка. О. 1861. VIII. 8.
Филонник, -ка, м. = хвилівник. ЗЮЗО. І. 113.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.