Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гулящий

Гуля́щий, -а, -е. 1) Праздный, свободный, нерабочій, гулевой, незанятый. Гуляща скотина. Чоловік гулящий. Чуб. V. 672. Прокидається такий час, шо вони й гулящі бувають і одпочинуть таки як слід. Драг. 172. Все теє гуляще, дак таке випещене. (О. 1862. ІІІ. 40). Гуля́щий час. Свободное время. Приходь до мене гулящого часу. Левч. 35. А я осе гулящим часом до вас. Левиц. І. 324. 2) Лишній, ненужный, свободный. Оце сокира гуляща — візьми її. Гулящий кінець мотузка, т. е. ни къ чему не привязанный. Чуб. ІІІ. 99.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 339.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЛЯЩИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЛЯЩИЙ"
Заля́мчитися, -чуся, -чишся, гл. Сбиться (о волосахъ). Але ж то як у тебе залямчилось волосся, трудно й гребінцем потягти. Брацл. у.
Заме́тина, -ни, ж. Отдѣльное бревно въ заметі 2.
Курохват, -та, м. = курокрад. Прибіг к троянцям, засапався, мов з торгу в школу курохват. Котл. Ен.
Обпарити Cм. обпарювати.
Підплитник, -ка, м. пт. = берегуля. Вх. Пч. II. 12.
Позичайло, -ла, ж. Заимодавець, кредиторъ; ростовщикъ. К. (Желех.).
Попіднімати, -ма́ю, -єш, гл. = попідіймати.
Східець, -дця, м. Ступенька (неподвижной лѣстницы); мн. східці. а) ступеньки неподв. лѣстн. б) неподвижная лѣстница. Стор. МПр. 65. Ей красно в него і дворі єго, тисові сінці, яворові східці. Н. п.
Шашча, -чати, с. = шашок. Мнж. 94.
Штовх! меж. Толкъ! Та зараз дядька штовх тихенько. Гліб.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУЛЯЩИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.