Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гудючий

Гудю́чий, -а, -е. Гудящій. Гудючий лютий зімній вітер. Левиц. І. 35. Гудюча розмова. Левиц. Пов. 243.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 336.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУДЮЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУДЮЧИЙ"
Бірник, -ка, м. Мелкій сосновый лѣсъ, сосновая роща. Зміев. у.
Гирмотати, -мочу, -тиш, гл. Стучать, гремѣть, грохотать. Вх. Лем. 403.
Зав'Я́зуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. зав'яза́тися, -жу́ся, -жешся, гл. 1) Завязываться, завязаться. 2) Завязываться (о плодахъ), завязаться. 3) Начинаться, начаться, зарождаться, зародиться, возникать, возникнуть. Треба трошки полежать, щоб сало зав'язалось. Ном. № 12260.
Овершки, -ків, м. мн. Вершина стога. Левч. 10.
Одноє числ. = одно. Звила собі гніздечко одноє, вивела діток зо двоє. Грип. III. 534.
Підсніжна, -чати, с. = підворотень. Вас. 181.
Поширочити, -чу́, -чи́ш, гл. = поширити.
Селянський, -а, -е. Сельскій.
Слуп, -па, м. 1) Столбъ. Харьк., Кіев. Подол. 2) Полоса воловьей выдѣланной шкуры вдоль спины, идущая на подошвы. Волч. у. Ум. слупе́ць, слупик, слупчик.
Цвірінькати, -каю, -єш, гл. Чирикать. Чи є в світі де такії молодці, як ми, славні та веселі горобці? На все вдатні: до любощів, до пісень, цвірінькаєм, жартуючи, увесь день. Гліб. 122. Цвірінька, мов батько голопуцьків.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУДЮЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.