Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загусати

Загуса́ти, -са́ю, -єш, сов. в. загу́снути, -ну, -неш, гл. Сгущаться, сгуститься. Насипала багато води, а мало борошна, та мішала, мішала, а воно не загуса. Грин. II. 164. Як загусне глина, тоді не зробиш горщика. Канев. у. На чуже пшінце горшка не підставляй, бо кипітиме, кипітиме, та й не загусне. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 32.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГУСАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГУСАТИ"
Бриканець, -нця, м. Лошадиный прыжокъ. Шейк.
Виснути, -сну, -неш, гл. 1) Виснуть. 2) О человѣкѣ: торчать. Наймит усе висне в хаті, не йде на роботу. Рк. Левиц.
Витхлий, -а, -е. Выдохшійся. Уман. І. 117.. Cм. видхлий.
Гнетуха, -хи, ж. Лихорадка. Чи ти гнетуха, чи ти трясуха? Чуб. І. 119.
Йно нар. = іно. Не буду казати, йно дуду мовчати. Грин. III. 397.
Негайний, -а, -е. Спѣшный, экстренный. Десь у мого миленького та негайна робота. Н. п.
Попровірчувати, -чую, -єш, гл. Просверлить (во множествѣ). Попровірчував дірочки в дошці. Харьк.
Приналежатися, -жуся, -жишся, гл. 1) = приналежати. 2) Надлежать. Погостилися там, як ся приналежить. Драг. 275.  
Роспалина, -ни, ж. Трещина, разсѣлина. Темно було у печерях.... Де зверху, у городу роспалину, сояшний промінь ронив ссяющу стягу. МВ. ІІ. 159.
Скіраний, -а, -е. Кожаный. Уберайтеся борзенько у постоли скіранії. Гол. І. 152.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАГУСАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.