Вогонь, -гню, м. = огонь. З вогню та в поломінь. Хоч вогню до нього прикладай (запекле таке). Коли Бог не годить, то й вогонь не горить. Викресати вогню. Ум. вогник, вогничок, вогоник. У лісі вогоник блима.
Журбовий, -а, -е. Печальный. Хиба ж се (сватання) журбова річ?
Кобзарство, -ва, с. соб. Кобзари.
Кривоніс, -носа, м. Съ кривымъ носомъ. Хоч кривоніс, аби Бог приніс.
Підіперти, -пру́, -реш, гл. = підперти.
Підполуденча, -чати, с. Ѣда между обѣдом и полдникомъ.
Тулуб, -ба, м. Туловище. Текли річки все кровавиї, мостили мости все тулубами, козацькими все головами. (У відьом) тільки душа вилітає, а тулуб їх зостається. Ум. тулубе́ць.
Усенародній, я, е Всенародный. Право всенародне.
Хвалитися, -люся, -лишся, гл.
1) Говорить, передавать, сообщать, разсказывать. Зайчик прибігав до їх та й хвалиться: ховайтеся, казала сестричка, бо він (кіт) прийде та й подушить нас. Була я у змія, хвалився він мені, що буде твоє царство воювати.
2) Хвастаться. М'ясом хвалиться, а воно й юшки не їли. Хвалиться сова своїми дітьми: каже, що нема кращих дітей, як совині.
3) Угрожать, обѣщать. Ой чи била, чи не била — хвалилася бити. Хвалиться знести всю шляхту гі панство.
Чвохтіти, -хчу, -тиш, гл. = чавкати = чв'якати 2. Отут по весні мокро так було, що як ідеш, то так і чвохтить.
