Блуд, -ду, м. 1) Блужданіе. блудом ходити. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. у блуд піти. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. 2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Блуд мі сі вчепив. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? 3) Родъ дѣтской игры. 4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає.
Джиґ! меж., выражающее звукъ, происходящій при взмахѣ розгами или хлыстомъ. Джиґ, Марушка, з перцем юшка.
Заду́мшливий, -а, -е. Задумчивый. Був якийсь задумшливий змалку.
Кабатиня, -ня, с. соб. Солдатская одежда.
Коронуватися, -нуюся, -єшся, гл. Короноваться.
Найти́, -ся. Cм. находити, -ся.
Повлежуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Улежаться (во множествѣ). Уже повлежувались груші.
Покукнути, -ну, -неш, гл. Выглянуть.
Полощувати, -щую, -єш, гл. ? Та покощувано і полощувано шишечку.
Рублевий, -а, -е. Рублевый. Купи мені, моя мати, за три шаги голку, за чотирі золотії червоного шовку, за пятого рублевого мальовані пяльця.
