Бідний, -а, -е. 1) Бѣдный, неимущій. Роди, Боже, на всякого долю — бідного і багатого.
2) Несчастливый, горемычный, бѣдный. Бідна моя головонька, доленька несчасна. Помер отець-ненька — я журюся: до кого ж я, бідна, пригорнуся? Ум. бідненький, біднесенький. Жив тоді бідненький чоловік із жінкою.
Дзвонарі́в, -ре́ва, -ве Звонаревъ.
Ді́ти, -те́й, с. мн. отъ дитя. Дѣти. Діти! діти! Добре з вами в літі, а зімувати — горювати. Прийми, мила, хоч малії діти! — Ой не хочу я дітей приймати, будеш, милий, і сам годувати. З діте́й вихо́дити. Выходить изъ дѣтскаго возраста. Діла небагато в Насті: ще тоді вона з дітей виходила. Ум. Ді́тки, ді́тоньки, ді́точки. Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. Дітки, ще короткий час я з вами. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатися.
Загі́н, го́ну, м. 1) Загонъ, пашенная полоса. 2) Отрядъ. А козаки тим часом гунули з України повагом, свої загони до купи скликаючи. 3) Мѣсто на рѣкѣ, гдѣ вода течетъ тихо. Ум. загіне́ць, загоночок. Добрий жнець не питається, чи широкий загінець.
Мря́чка, -ки, ж. Ум. отъ мря́ка.
Порозбігатися, -гаємося, -єтеся, гл. Разбѣжаться (о многихъ). Порозбігались ік нечистій матері ляхи.
Псаломник, -ка, м. Псалмопѣвецъ.
Росплітатися, -та́юся, -єшся, сов. в. росплести́ся, -туся, -те́шся, гл. 1) Расплетаться, расплестись. 2) Расплетать, расплести себѣ волосы.
Сердечне, сердечно, сердешне, сердешно, нар. Искренно. Ой любилося двоє дітей сердешне.
Утуляти, -ляю, -єш, сов. в. утулити, -лю, -лиш, гл. Вмѣщать, вмѣстить, вкладывать, вложить. Утулив Бог душу як у пень.
