Випадати, -даю, -єш, сов. в. випасти, -ду, -деш, гл. 1) Выпадать, выпасть. Аж. очі випадають, так голова болить. Як рак з кошеля випав, так багачеві таляр з калити. Вітер і сніг випадає, чумак в полі пропадає. Випав сак і тому бідному. 2) Случаться, случиться, приходиться. Випало мені якось бути у його в хаті. Така мені доля гірка випала. О. Гервасієві саме тоді випала дорога. Яке коли нещастя випаде. Випада́є. а) Случается, приходится. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччу спить, — все випада таки Рябка притьмом побить. не випадає. Не слѣдуетъ, не приходится, неприлично. Мені не випадає так казать. б) Значить, слѣдовательно, выходить. Випада, ви усі три були дурні, а вона розумна. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний.
Гадюка, -ки, ж.
1) Гадюка, Vipera bonis. Вилазить гадюка та й сичить. Гадюк умію замовлять. Нехай мої руці поїдять гадюці.
2) Гадина, змѣя. Даю вам силу наступати на гадюки.
3) Употребляется какъ бранное слово. Ум. гадючка.
Загуркота́ти, -чу́, -чеш и загуркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Загремѣть раскатами. Буря повстала, загуркотіло. 2) Застучать, загремѣть. Гур! гур! гур! щось страшно загуркотіло по-під вікнами й стихло. То підкотилась карета. Заскреготали зубами відьми й загуркотіли з хати.
Кашник, -ка, м. Горшокъ для каши. Наставила кашник з водою. Ум. кашничок.
Надима́тися, -ма́юся, -єшся, сов. в. наду́тися, -дму́ся, -дме́шся, гл. Надуваться, надуться.
Ожинний и ожиновий, -а, -е. Ежевичный. Квіточко моя ожиновая.
Рямя, мя, с. Рубище. Світиться у вас крізь рямє тіло. Не одежа на ній, а старече рямя.
Твердіський, -а, -е. = твердісінький.
Трирішній, -я, -є. Трехлѣтній. До він убогий! У нього трирішня пшениця стоїть на току.
Щавельний, -а, -е. Щавелевый, щавельный.
