Випліскувати, -кую, -єш, сов. в. виплескати, -каю, -єш, одн. в. виплеснути, -ну, -неш, гл. 1) Выплескивать, выплескать, выплеснуть, вылить (жидкость). Не випліскуй води по дурному! Хто випив?... Ніхто. Василь на мене виплескав, як я зомліла. Галька допила і ще виплеснула на стелю, приказуючи: Оттак наші вибрикуйте. 2) Только сов. и несов. в. О хлѣбѣ: дѣлать, сдѣлать изъ тѣста ковригу хлѣба, перебрасывая ее въ рукахъ и хлопая по тѣсту ладонью. Перш виплещи добре хліб, а тоді вже і в піч сажай.
Грошолю́бка, -ки, ж. Любящая деньги.
Дохожда́ти, -да́ю, -єш, гл. = дохожати. До отця, до матки дохождати.
Запі́нити, -ню, -ниш, гл. Покрыть пѣной.
Заслу́жувати, -жую, -єш, сов. в. заслужи́ти, -жу́, -жиш, гл. Заслуживать, заслужить, зарабатывать, заработать. Як заслужиш пару волів, а пару жупанів, тоді сядеш коло моїх вишитих рукавів. Бог правдивий всіх нас діла знає, як хто заслужить — так заплату дає. Заслужував гетьманства він кріваво. Матір не купити, не заслужити.
Плідний, -а, -е. = плідливий. Плідна вівця.
Покуйовдити, -джу, -диш, гл. Взъерошить.
Понатоплюватися, -люємося, -єтеся, гл.
1) Натопиться (во множ.). Понатоплювалися хати.
2) Натопиться (во множ. — о жирѣ, салѣ). Гляньте, скільки смальцю з гусей понатоплювалося.
Сточник, -ка, м. Рѣзчикъ-артистъ; такъ называютъ гуцульскихъ артистовъ-рѣзчиковъ но дереву, изготовляющихъ художественныя издѣлія.
Челядинонька, -ки, ж. Ум. отъ челядина.
