Ведмедяка, -ки, м. Большой медвѣдь.
Калашник, -ка, м. Пекарь, дѣлающій калачи.
Мандрува́ти, -рую, -єш, гл. 1) Странствовать, путешествовать, ѣздить. Де то моя Катерина з Івасем мандрує? Я гадаю мандрувати. 2) Отправляться, ѣхать, уходить. Ой не плачте ви, карії очі, од роду мандруючи. Сватай мене, Марку, чи не оддасть мати. Як не оддасть мати, будем мандрувати.
Оле! меж. Ахъ, охъ! Оле ж, скільки там товклося за столами писарів!
Посольський, -а, -е. 1) = посельський. Бо я посольських справ не розумію.
2) Депутатскій.
Потугонька, -ки, ж. Ум. отъ потуга.
Скортіти, -тить, гл. безл. Сильно захотѣться. Його впять скортіло зазирнуть.
Тихомирний, -а, -е. Спокойный, тихій. Серце кволе, тихомирне. Нас тройко тихомирних у хаті.
Шайка, -ки, ж. = шалька. Зробив ваги, повішав на брамі, кладе на їдну шайку мамин чепець, а на другу жменю клоча. Ум. шаєчка.
Шпувати, -шпую, -єш, гл.
1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує.
2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує.
3) Брызгать, вспрыскивать. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хорого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснуть її.
4) Искать (объ охотничьей собакѣ). От уже почала шпувати: може зжене перепелицю або що.
