Кликати, кличу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кликнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Не прийшов я кликати праведників. Клич громаду! Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликнути. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте!
8) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя?
Кукулюх, -ха, м. Улитка.
Оратися, -рю́ся, -ре́шся, гл. Пахаться. Орися ж ти, моя ниво, долом та горою.
Павлик, -ка, м.
1) Улитка садовая. Helix. Павлику-равлику, вистав ріжки на чотирі стежки.
2) Кружка глиняная.
3) Обувь изъ цѣльнаго куска кожи (б. ч. свиной), загнутаго въ видѣ башмака или туфли.
Паскудити, -джу, -диш, гл.
1) Гадить, сквернить. Я рук паскудить не хочу.
2) Гадить, пачкать, испражняться. Погана птиця, що своє гніздо паскудить.
3) Плохо дѣлать, портить. Роби добре, не паскудь.
Продаж, -жу, м. Продажа. Несе молодиця на продаж або птицю, або овощі. Купля руки пече, а продаж грів. виставив грудину на продаж. Видно голую грудь.
Промоція, -ції, ж. Повышеніе; переводъ въ высшій классъ. Промоція у вищий клас.
Розґедзґатися, -ґаюся, -єшся, гл.
1) Разбѣгаться, мечась подъ вліяніемъ боли отъ укусовъ насѣкомыхъ (о четверон. животныхъ).
2) Расшалиться, раскапризничаться.
3) Разсердиться. Грицько дуже розґедзґався.
Роздобувати, -ва́ю, -єш, сов. в. роздобути, -буду, -деш, гл. Раздобывать, раздобыть. Хліба роздобув.
Свічарниця, -ці, ж. Женщина, дѣлающая свѣчи.
